Осінні барви Грузії. Частина 5

Опубликовано: 06.02.2019

МОСКВА, 28 марта. /ТАСС/. Посол США в Молдавии Дерек Хоган позволил себе беззастенчиво и безапелляционно вмешаться в процесс формирования правящей коалиции по итогам парламентских выборов в республике. Об этом заявила в четверг на брифинге директор Департамента информации и печати МИД России Мария Захарова, смотрите на сайте https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane.


Урядовий концерт 21.12.12 в Палаці УКРАЇНА

"Распространенное на днях в Кишиневе так называемое открытое письмо Хогана к молдавским парламентариям - это документ поистине уникальный по своей прямолинейности, по своему цинизму, - отметила она. - Это уже даже не highly likely (с высокой степенью вероятности). Это открытый диктат Молдавии со стороны США. В нем [письме] прямо утверждается, что единственная верная дорога граждан этого государства к лучшей жизни - это "укрепление отношений с США и Европой", а все проблемы можно решить путем "возвращения к западным ценностям".

"Но и этого мало, - продолжила дипломат. - В обращении, которое, кстати говоря, больше похоже на инструктаж, подробно расписывается, как и какие внутренние реформы должны проводить молдавское государство и общество, как укреплять кибербезопасность и ужесточать контроль за иностранными компаниями, которые стремятся влиять на критически важную инфраструктуру, как диверсифицировать источники получения энергоносителей и так далее".

1. Надо выбирать девицу не моложе двадцати пяти лет, ибо очень молодые девицы почти всегда бывают ветрены, непостоянны и капризны.

2. Нужно искать у выбираемой невесты голубые глаза — такой цвет глаз означает тихую покорность мужу.

(Из дальнейшего текста следует, что чёрные глаза означают вспыльчивый и коварный характер, серые — склонность к щегольству и расточительству, карие — признак сплетницы, перейдите сюда https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane. — Примеч. ред. )

3. Дом можно брать за женою только в том случае, если она подпишет его на имя мужа, иначе она будет постоянно упрекать мужа, что он живет в ее доме, а при большой ссоре может случиться, что жена выгонит его совсем из дому.

4. Перину за женой нужно брать одну и никак не лебяжьего пуху, ибо таковая слишком нежит людей и делает слабыми к работе.

5. Чтобы узнать, насколько она пристрастна к удовольствиям, предложить ей различные прогулки, вечера, балы, театры, и если она откажется, то это явно доказывает её равнодушие к суете мирской.

6. Блондинки бывают почти всегда хорошего характера, то есть, тихи, скромны, любящи, нежны и благонравны.

7. Брюнетки пылки, страстны, капризны, но, несмотря на это, любят своих мужей до безумия.

8. Хитрость, пронырство, коварство, лисья злоба, лукавство, лживость, трусливость, вот явные и отличительные черты характера рыжих.

9. При выборе жены следует основательно узнать, есть ли в ней порок упрямства. Для этого надо ей предлагать различного рода вещи против её желания, и если она хладнокровно будет подчиняться вашему желанию, то это означает, что упрямства в ней нет.

10. Нужно обращать внимание, чтобы жена не особенно была склонна к нарядам и кокетству, ибо это порок и порок большой. Кокетливая жена имеет страсть к поклонникам и поэтому будет стараться, чтобы за ней ухаживали молодые франты. < . .. > Придёт, например, муж после работы домой и хочет говорить о всяких делах, но у жены сидят гости, преимущественно молодые люди с чёрненькими усиками. < . .. > Муж хмурится, но, не желая показаться грубым, идёт и садится с женой, где Виктор Николаевич, молодой шалопай, говорит разный вздор, а кокетливая жена умирает со смеха.

11. Нужно желать, чтобы жена была 1) послушна и тиха, 2) не капризна и трудолюбива, 3) чтобы любила своего мужа, 4) была бы рукодельница, 5) в хозяйстве имела бы толк и смышлёность, 6) умела бы хорошо воспитать своих детей.

https://leninka-ru.livejournal.com 

14 декабря 2018 | 14:46 , Олександр Гармата, для ТЕМИ

На ранок, попрощавшись з хазяями, рушили до центру Алазанської долини в місто Кварели. Дорогою заїхали ще до однієї фортеці - Гремі. Ця фортеця 16 століття - все, що залишилось від великого міста Гремі, столиці Кахетинського царства 16-17 століть. Всередині є невеличкий музей, в якому є обладунки лицарів, заможних жінок та чоловіків, сільськогосподарські інструменти та портрети князів.

Далі наш шлях - до монастиря Некресі , це не більше 20 хвилин на машині. Монастир 6 століття знаходиться на горі. Машину треба залишити на стоянці,а далі - по нещодавно зробленій дорозі 1.5 км дертися в гору. Можна пішки, а можна на маршруц  ,яка ходить раз на годину .

Припааркувавшись, ми вже вирішили  пройти повз маршрутки, алезвідти нас покликали українською мовою: це були трійко жіночок, з якими познайомились вчора. Вони випередили  нас  на маршруті й вжеі сиділи в автобусі.  Нас не довелося довго вмовляти. Це було на диво вірне рішення, бо дорога виявилася напрочуд крутою. Десять хвилин на маршрутці, півгодини на огляд церкви й ми повертаємось назад.

Далі їдемо до міста Кварелі.  Хвилин за двадцять ми на місці: селемось в приватний готель Guest house Kakheti.  Будинок з сучасним інтер’єром. Тут ми планували сходити на дегустацію місцевого вина, але вина категорично не хотілось, тому просто пішли вештатись по місту.  Місто не велике, будинки одно- двоповерхові. В центрі зведені модернові будівлі. Але є й будинки в аварійному стані, які не бачили ремонту з радянських часів . Посеред міста - стіни фортеці( куди ж без неї!) На наше здивування всередині фортеці знаходиться стадіон з футбольними воротами, на якому діти ганяли м’яча.

На ранок виїхали на  Тбілісі.  Після обіду були у столиці. Тут ми арендували квартиру неподалік від центру на вулиці Шота Руставелі. На вигляд будинок старий, всередині все в стані вічного ремонту, квартира не настільки гарна як на фото, але на дві ночі  нас це цілком влаштувало. Вікна виходили на внутрішній двір, який мав цікавий вигляд: тут був вхід в  чотирьохзірковий готель, а напроти на мотузках, розтягнутих через двір  та на балконах висів випраний одяг та простирадла.

Надвечір місцеві мешканці, сидячи чи стоячи на балконах, дуже голосно спілкувались між собою на грузинській мові  ,перекрикуючись через двір.  Ми відпочивали в ліжках,  читаючи українські новини на телефонах, а за вікном розпалювалися грузинські пристрасті, судячи  з постійно зростаючих голосний криків,. Раптом ми побачили у вікні  голову немолодої жінки в домашньому одягу, яка чіпляючись за раму нашого вікна на вулиці, швидко перелізла з правого боку на лівий і зникла. Ми схопились і підбігли до вікна: жінки ніде не було. Наша квартира була на другому поверсі,а під вікном знаходився невеличкий козирьок , по якому вона і пройшла.  “Мабуть до сусідки в гості “ вирішили ми. Після цього випадку в дворі настала тиша, мир та спокій...

Наступний день був  останнім нашим днем  в Грузії. Сходили до Національного музею  ,який сподобався різноманітністю: тут були археологічні зали, виставка давніх золотих прикрас, ікон, опудал тварин. На самому верхньому поверху зал, де поілюстровані злочини радянської влади 1920 х-30х-40х років,  фотосвідчення російської агресії  проти Грузії 2008 року.

 Час пролетів швидко, решту дня просто блукали містом, купили сувеніри,  зустрілися зі старим другом, який мешкає в Тбілісі. Ясна річ, як завжди з піднесенням продегустували місцеву кухню.

Ранком наступного дня повернулися до Києва.

Отже, залишилось підвести підсумки. Подорож виявилась цікавою, беззаперечно здивувала й порадувала природа Грузії, розбавлена різноманітними  кольорами осені. Люди, не зважаючи на свій суворий вигляд, приємні в спілкуванні й дуже гостинні, вони поважають і чекають українців ,проблем в спілкуванні немає. Ціни на рівні України, інфраструктура так саме. Зупиняє єдине: це ціна на літак (ми купували квитки зі знижкою за рік до подорожі), але сподіваємость, з часом ціни стануть доступнішими і більше українців  відкриють для себе неймовірно гостинну та красиву  Грузію.