Люди не бачать, що війна вже триває

Опубликовано: 25.01.2019

МОСКВА, 28 марта. /ТАСС/. Посол США в Молдавии Дерек Хоган позволил себе беззастенчиво и безапелляционно вмешаться в процесс формирования правящей коалиции по итогам парламентских выборов в республике. Об этом заявила в четверг на брифинге директор Департамента информации и печати МИД России Мария Захарова, смотрите на сайте https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane.


7 НЕВЕРОЯТНЫХ ТРЮКОВ С МАТЕМАТИКОЙ

"Распространенное на днях в Кишиневе так называемое открытое письмо Хогана к молдавским парламентариям - это документ поистине уникальный по своей прямолинейности, по своему цинизму, - отметила она. - Это уже даже не highly likely (с высокой степенью вероятности). Это открытый диктат Молдавии со стороны США. В нем [письме] прямо утверждается, что единственная верная дорога граждан этого государства к лучшей жизни - это "укрепление отношений с США и Европой", а все проблемы можно решить путем "возвращения к западным ценностям".


Путін - забирайся геть: У Лондоні пройшла акція - Перші про головне. Ранок. (8.00) за 10.01.19

"Но и этого мало, - продолжила дипломат. - В обращении, которое, кстати говоря, больше похоже на инструктаж, подробно расписывается, как и какие внутренние реформы должны проводить молдавское государство и общество, как укреплять кибербезопасность и ужесточать контроль за иностранными компаниями, которые стремятся влиять на критически важную инфраструктуру, как диверсифицировать источники получения энергоносителей и так далее".

1. Надо выбирать девицу не моложе двадцати пяти лет, ибо очень молодые девицы почти всегда бывают ветрены, непостоянны и капризны.

2. Нужно искать у выбираемой невесты голубые глаза — такой цвет глаз означает тихую покорность мужу.

(Из дальнейшего текста следует, что чёрные глаза означают вспыльчивый и коварный характер, серые — склонность к щегольству и расточительству, карие — признак сплетницы, перейдите сюда https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane. — Примеч. ред. )

3. Дом можно брать за женою только в том случае, если она подпишет его на имя мужа, иначе она будет постоянно упрекать мужа, что он живет в ее доме, а при большой ссоре может случиться, что жена выгонит его совсем из дому.

4. Перину за женой нужно брать одну и никак не лебяжьего пуху, ибо таковая слишком нежит людей и делает слабыми к работе.

5. Чтобы узнать, насколько она пристрастна к удовольствиям, предложить ей различные прогулки, вечера, балы, театры, и если она откажется, то это явно доказывает её равнодушие к суете мирской.

6. Блондинки бывают почти всегда хорошего характера, то есть, тихи, скромны, любящи, нежны и благонравны.

7. Брюнетки пылки, страстны, капризны, но, несмотря на это, любят своих мужей до безумия.

8. Хитрость, пронырство, коварство, лисья злоба, лукавство, лживость, трусливость, вот явные и отличительные черты характера рыжих.

9. При выборе жены следует основательно узнать, есть ли в ней порок упрямства. Для этого надо ей предлагать различного рода вещи против её желания, и если она хладнокровно будет подчиняться вашему желанию, то это означает, что упрямства в ней нет.

10. Нужно обращать внимание, чтобы жена не особенно была склонна к нарядам и кокетству, ибо это порок и порок большой. Кокетливая жена имеет страсть к поклонникам и поэтому будет стараться, чтобы за ней ухаживали молодые франты. < . .. > Придёт, например, муж после работы домой и хочет говорить о всяких делах, но у жены сидят гости, преимущественно молодые люди с чёрненькими усиками. < . .. > Муж хмурится, но, не желая показаться грубым, идёт и садится с женой, где Виктор Николаевич, молодой шалопай, говорит разный вздор, а кокетливая жена умирает со смеха.

11. Нужно желать, чтобы жена была 1) послушна и тиха, 2) не капризна и трудолюбива, 3) чтобы любила своего мужа, 4) была бы рукодельница, 5) в хозяйстве имела бы толк и смышлёность, 6) умела бы хорошо воспитать своих детей.

https://leninka-ru.livejournal.com 

Публіцист, член-засновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович став одним з учасників р озмови про візію Нової Європи. Її  в межах 25-го Форуму видавців у Львові організували Видавництво Старого Лева та Центр “Нова Європа” на честь видання збірки есеїв українських інтелектуалів “Нова Європа”.

Є розрив тяглості. Європа вийшла з пункту А, до якого вона ніколи не повернеться. І ще не прийшла до пункту Б, який ще є в імлі. Ми ще не знаємо, який точно буде цей пункт Б. Але тяглість розривається. Відповідно, постає питання: в європейському минулому, коли мінялися парадигми, траплялася війна. Війна як те полум’я, в якому згорають залишки минулого і з’являються паростки майбутнього. Ми всі боїмося. Вся Європа боїться, особливо, Західна. У Німеччині мені взагалі казали: “Боже! Ми панічно боїмося війни”. Але, як це буває з радіацією в Чорнобилі, люди не бачать того, що вже є. Люди не бачать, що війна вже триває.

Зараз ми маємо не атомну війну, а фейкову. Вона фейкова не в тому розумінні, що війна не справжня, а тому, що головною вибухівкою є фейк, вигадана неправда, яка підриває людські душі і воює за них. Робить людей неспроможними розрізнити добро і зло. Ця війна вже триває. І ми ще поки не спроможні знайти головну відповідь на цей виклик.

Цей виклик кинула Росія всій світовій цивілізації, яка звикла жити за принципом позитивної суми win-win. Росія, яка програє у світі, знову нав’язує йому принцип “мій виграш — це твій програш”. На початку мені здавалося, що світ негайно поставить Росію на місце. Виявляється, ні. Це як вірус, пішло по багатьох країнах, змінило спосіб думання, заразило. І тепер правда вже не аксіома, як раніше. Тепер її треба, як теорему, доводити знов і знов.

Є Україна — як відповідь. Україна як джерело своєрідних ідей, які можуть бути в цій ситуації спасенними, які можуть бути розв’язкою. На якусь розв’язку ми просто приречені! Бо ми вибираємо між новою глобальною етикою Заходу, яка заперечує християнські коріння, і “рускім міром”, який спотворює це коріння, апелюючи до них. На Заході Путіна бачать як захисника традиційних християнських цінностей. А в що вони, насправді, перетворилися, ми бачимо. Ми мусимо вибрати між тими двома крайностями. Ми мусимо черговий раз вибрати середнє арифметичне. І ми маємо цей потенціал. Якщо опиратися на давню київську традицію: “І ту віру Бог дав”, — казали давні кияни. Тобто і католицьку, і православну. Це є позитивна сума. Це пошук примирення, взаємодоповнення тощо. Україна також постійно шукає відповідь.

Перш ніж відповідь знайде її Європа, її мають знайти самі українці. Бо поки що і в нас живуть моделями “Київ — це квазі-Москва”, зі своїми совковими принципами, методологіями… Передусім має знайти себе Україна, а тоді вже вона може щось запропонувати світові.

У цьому сенсі ми нагадуємо команду космічного корабля, який літав у космосі зі швидкістю світла. Зараз він хоче повернутися на Землю. Але за теорією Ейнштейна, навіть якщо політ тривав недовго, коли цей корабель повернеться на Землю, то команда зауважить, що на Землі відбулися радикальні зміни. Вона вже не впізнає ту Землю, яку вона покинула. Приблизно такий самий Доплерівський ефект часу ми бачимо сьогодні з Європою. Тому що Україна хоче повернутися в ту Європу, якої насправді вже немає. Вона ще живе в наших класичних уявленнях про Європу. Прилетівши до неї, ми можемо її не впізнати. Але є одна особливість: члени команди того космічного корабля є носіями пам’яті про ту Європу, про ті цінності, які у неї були колись. Умовно кажучи, вони можуть зберігати ті гени, які роблять нас спроможними знову зробити Європу великою.

Я сприймаю консерватизм як співпартнера змінюваності, ліберальності. Як рівноправного партнера, який починає діяти тоді, коли вичерпується потенціал другого партнера. І так, на цій синусоїді спрацьовує загалом усе живе. Все коливається від змінюваності до збереження цінностей, а потім навпаки. Зараз якраз такий момент, коли потрібен консерватизм. Лише в одному сенсі — консерватизм, який має назву “ad fontes” (лат. “до джерел”). Тобто нам потрібна, насправді, така консервативна сила, яка залишиться діалогічною, яка не буде казати порубати голову тим, хто є з протилежного флангу, а буде з ними в діалозі і зможе відновити вагу цінностей у нинішньому суспільстві.

Якщо нам, українцям, вдасться дійти до джерел і відновити автентичне звучання нашої культури, тим самим ми українізуємо Європу, вона почне вібрувати тими самими обертонами.

Зреферувала Анна Герич

Дякуємо: zbruc.eu