Календарі, які живуть без нас

Опубликовано: 16.01.2019

МОСКВА, 28 марта. /ТАСС/. Посол США в Молдавии Дерек Хоган позволил себе беззастенчиво и безапелляционно вмешаться в процесс формирования правящей коалиции по итогам парламентских выборов в республике. Об этом заявила в четверг на брифинге директор Департамента информации и печати МИД России Мария Захарова, смотрите на сайте https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane.


ХЕ ИЗ РЫБЫ ПО-КОРЕЙСКИ, РЕЦЕПТ. Как приготовить хе в домашних условиях

"Распространенное на днях в Кишиневе так называемое открытое письмо Хогана к молдавским парламентариям - это документ поистине уникальный по своей прямолинейности, по своему цинизму, - отметила она. - Это уже даже не highly likely (с высокой степенью вероятности). Это открытый диктат Молдавии со стороны США. В нем [письме] прямо утверждается, что единственная верная дорога граждан этого государства к лучшей жизни - это "укрепление отношений с США и Европой", а все проблемы можно решить путем "возвращения к западным ценностям".


Я ЗАМІСТЬ НЬОГО | ПРЕМ'ЄРА | ІНТРО

"Но и этого мало, - продолжила дипломат. - В обращении, которое, кстати говоря, больше похоже на инструктаж, подробно расписывается, как и какие внутренние реформы должны проводить молдавское государство и общество, как укреплять кибербезопасность и ужесточать контроль за иностранными компаниями, которые стремятся влиять на критически важную инфраструктуру, как диверсифицировать источники получения энергоносителей и так далее".


Атмосферный Израиль. Отдых в Тель-Авиве, экскурсии и медицина

1. Надо выбирать девицу не моложе двадцати пяти лет, ибо очень молодые девицы почти всегда бывают ветрены, непостоянны и капризны.

2. Нужно искать у выбираемой невесты голубые глаза — такой цвет глаз означает тихую покорность мужу.

(Из дальнейшего текста следует, что чёрные глаза означают вспыльчивый и коварный характер, серые — склонность к щегольству и расточительству, карие — признак сплетницы, перейдите сюда https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane. — Примеч. ред. )

3. Дом можно брать за женою только в том случае, если она подпишет его на имя мужа, иначе она будет постоянно упрекать мужа, что он живет в ее доме, а при большой ссоре может случиться, что жена выгонит его совсем из дому.

4. Перину за женой нужно брать одну и никак не лебяжьего пуху, ибо таковая слишком нежит людей и делает слабыми к работе.

5. Чтобы узнать, насколько она пристрастна к удовольствиям, предложить ей различные прогулки, вечера, балы, театры, и если она откажется, то это явно доказывает её равнодушие к суете мирской.

6. Блондинки бывают почти всегда хорошего характера, то есть, тихи, скромны, любящи, нежны и благонравны.

7. Брюнетки пылки, страстны, капризны, но, несмотря на это, любят своих мужей до безумия.

8. Хитрость, пронырство, коварство, лисья злоба, лукавство, лживость, трусливость, вот явные и отличительные черты характера рыжих.

9. При выборе жены следует основательно узнать, есть ли в ней порок упрямства. Для этого надо ей предлагать различного рода вещи против её желания, и если она хладнокровно будет подчиняться вашему желанию, то это означает, что упрямства в ней нет.

10. Нужно обращать внимание, чтобы жена не особенно была склонна к нарядам и кокетству, ибо это порок и порок большой. Кокетливая жена имеет страсть к поклонникам и поэтому будет стараться, чтобы за ней ухаживали молодые франты. < . .. > Придёт, например, муж после работы домой и хочет говорить о всяких делах, но у жены сидят гости, преимущественно молодые люди с чёрненькими усиками. < . .. > Муж хмурится, но, не желая показаться грубым, идёт и садится с женой, где Виктор Николаевич, молодой шалопай, говорит разный вздор, а кокетливая жена умирает со смеха.

11. Нужно желать, чтобы жена была 1) послушна и тиха, 2) не капризна и трудолюбива, 3) чтобы любила своего мужа, 4) была бы рукодельница, 5) в хозяйстве имела бы толк и смышлёность, 6) умела бы хорошо воспитать своих детей.

https://leninka-ru.livejournal.com 

Фраза, що щасливим людям не потрібні календарі і годинники, дуже хибна. Переконалась в цьому вчора, коли незнайомий дядечко привітав зі святом. Те привітання ніби витягнуло мене зі сну. Це ж четверте грудня – Введення в Храм Пресвятої Богородиці (по-галицькому – Введеніє). З дитинства вірилось і зналось, що як в цей день проживеться-поведеться, так буде цілий рік. Тому мала Христинка (я), намагалася контролювати всі свої дії і бути максимально продуктивною. Продуктивність здебільшого вимріювалася виконаними домашніми завданнями і послухом. І ось я згадала, що на дворі грудень. І я вже не маленька. Це ж далі більше ніж півроку проживання в столиці. Два місяці подружнього життя. Життя насичене подіями триває, а я часом забуваю, який сьогодні день тижня. І від того зовсім не почуваюся щасливою.

І всі ці «каші» в голові, від того, що мені як виявилось бракує життя «за календарем». Коли знаєш, що неділя це свято, і люди ідуть до церкви. А завантаження пральної машинки і вологе прибирання в кімнаті варто було зробити в суботу. А в середу і п’ятницю варто б і обмежити своє харчування. Натомість цього немає. А є  хвилі натовпів, які несуть-несуть. І я піддалась течії, і теж несу. Страхи і посмішки, клунки з супермаркетів, і книжки з книгарні. Спогади про те що сталось зі мною і не в цьому місті, і про те що мене чекає. Часом веду внутрішні діалоги, часом описую їх. Як казав Гомер(той що Сімпсон, а не той що в шкільній програмі) у думках все значно гарніше, ніж коли я починаю їх озвучувати.

В дитинстві, про те що життя рухається так, як і повинно, мені нагадували релігійні свята. В них дивним чином переплітались християнство і віра в силу природніх сил(вибачте за тавтологію) що була до християнства. Так весняні громи, були нічим іншим як гуркіт возів ангелів, які везли калачі до празника Зелених свят. А на Купала плелися вінки, котрими прикрашали ворота і фіртки. І котрі мали захистити від всього злого. На Петра і Павла не можна було лазити на дерева, бо Петро скине. А на Главосіки (11 вересня) не варто сікти капусту. Хоча я того і не вміла до недавніх часів. На Михаїла – починалася зима, і на ранок за вікном було світло і пухнасто. А від Миколая до Йордана то час суцільної містерії. То була моя особиста зима(і закінчувалась вона не так як усі зими, з відлигою) а після Стрітення. Бо вже тоді, навіть попри люті морози, відчувався повільний прихід тепла. А з ним і  Великдень, а потому знову гуркіт ангельських возів…

Мені прикро, від того, що доросле життя робить людину менш чутливою до себе. Палітра відчуттів наче і повноколірна і арсенал пензлів – нівроку. Але все воно якось з градаціями до темного. І як не парадоксально цю темряву я бачу в освітлених будинках і магазинках столиці. В темному метро, з його світлом на станціях і в яскраво одягнених перехожих і в постійному русі натовпу. Який несеться за грошима, кар’єрою і іншими красивими словами, притуплюючи відчуття і стираючи відчуття пір року і календарів. Я прокинулася. І мені дуже хочеться бути вільною від цього ритму, бо знаю, що є місто в якому все простіше і значно щасливіше.