Невелике село приховує великі таємниці (Фото).

Опубликовано: 14.01.2019

МОСКВА, 28 марта. /ТАСС/. Посол США в Молдавии Дерек Хоган позволил себе беззастенчиво и безапелляционно вмешаться в процесс формирования правящей коалиции по итогам парламентских выборов в республике. Об этом заявила в четверг на брифинге директор Департамента информации и печати МИД России Мария Захарова, смотрите на сайте https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane.


Судебные хроники: «Стоп ГОК» вновь победил!

"Распространенное на днях в Кишиневе так называемое открытое письмо Хогана к молдавским парламентариям - это документ поистине уникальный по своей прямолинейности, по своему цинизму, - отметила она. - Это уже даже не highly likely (с высокой степенью вероятности). Это открытый диктат Молдавии со стороны США. В нем [письме] прямо утверждается, что единственная верная дорога граждан этого государства к лучшей жизни - это "укрепление отношений с США и Европой", а все проблемы можно решить путем "возвращения к западным ценностям".


3000+ Common English Words with British Pronunciation

"Но и этого мало, - продолжила дипломат. - В обращении, которое, кстати говоря, больше похоже на инструктаж, подробно расписывается, как и какие внутренние реформы должны проводить молдавское государство и общество, как укреплять кибербезопасность и ужесточать контроль за иностранными компаниями, которые стремятся влиять на критически важную инфраструктуру, как диверсифицировать источники получения энергоносителей и так далее".

1. Надо выбирать девицу не моложе двадцати пяти лет, ибо очень молодые девицы почти всегда бывают ветрены, непостоянны и капризны.

2. Нужно искать у выбираемой невесты голубые глаза — такой цвет глаз означает тихую покорность мужу.

(Из дальнейшего текста следует, что чёрные глаза означают вспыльчивый и коварный характер, серые — склонность к щегольству и расточительству, карие — признак сплетницы, перейдите сюда https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane. — Примеч. ред. )

3. Дом можно брать за женою только в том случае, если она подпишет его на имя мужа, иначе она будет постоянно упрекать мужа, что он живет в ее доме, а при большой ссоре может случиться, что жена выгонит его совсем из дому.

4. Перину за женой нужно брать одну и никак не лебяжьего пуху, ибо таковая слишком нежит людей и делает слабыми к работе.

5. Чтобы узнать, насколько она пристрастна к удовольствиям, предложить ей различные прогулки, вечера, балы, театры, и если она откажется, то это явно доказывает её равнодушие к суете мирской.

6. Блондинки бывают почти всегда хорошего характера, то есть, тихи, скромны, любящи, нежны и благонравны.

7. Брюнетки пылки, страстны, капризны, но, несмотря на это, любят своих мужей до безумия.

8. Хитрость, пронырство, коварство, лисья злоба, лукавство, лживость, трусливость, вот явные и отличительные черты характера рыжих.

9. При выборе жены следует основательно узнать, есть ли в ней порок упрямства. Для этого надо ей предлагать различного рода вещи против её желания, и если она хладнокровно будет подчиняться вашему желанию, то это означает, что упрямства в ней нет.

10. Нужно обращать внимание, чтобы жена не особенно была склонна к нарядам и кокетству, ибо это порок и порок большой. Кокетливая жена имеет страсть к поклонникам и поэтому будет стараться, чтобы за ней ухаживали молодые франты. < . .. > Придёт, например, муж после работы домой и хочет говорить о всяких делах, но у жены сидят гости, преимущественно молодые люди с чёрненькими усиками. < . .. > Муж хмурится, но, не желая показаться грубым, идёт и садится с женой, где Виктор Николаевич, молодой шалопай, говорит разный вздор, а кокетливая жена умирает со смеха.

11. Нужно желать, чтобы жена была 1) послушна и тиха, 2) не капризна и трудолюбива, 3) чтобы любила своего мужа, 4) была бы рукодельница, 5) в хозяйстве имела бы толк и смышлёность, 6) умела бы хорошо воспитать своих детей.

https://leninka-ru.livejournal.com 

Подорож журналіста «Вістей» у село Воронівка (Синельниківський район), до місцевих мальовничих пагорбів та величних схилів Дніпра, виявилася неабияк пам’ятною.

Чисте повітря

Спершу ми їхали до Любимівки, а вже потім — казковими, звивистими трасами до села Воронівка. Звернули з основного шляху й повільно, вузенькою стежечкою, прямували повз дачні ділянки у бік Дніпра. Дорога тут погана. Мабуть, нечасто у цей бік заїжджають машини. Тож їхати складно — тим більше, що зранку накрапав дощик. Врешті, вирішили зупинитися й близько кілометра шляху до берега пройти пішки. І не пожалкували: яка тут дивовижна краса! Яке чисте повітря, як п’янко пахнуть у Воронівці навіть зів’ялі осінні трави!

Йшли кілька хвилин довгим яром, що більше скидався на штучні вали, які лишилися від давньої споруди. До речі, нашими гідами були краєзнавці: пан Олександр Ковіка та місцевий житель Ярослав Пугач. Тож завзяті дослідники старовини чимало цікавого розповіли про ці краї. Зокрема, дізналися, що тут, у ярах, могло бути старе городище й вхід до нього пролягав саме через яри. Поруч, там, де нині вирує річка Дніпро, існувало святилище ще кіммерійських часів! Та повернімося до цих розповідей дещо пізніше. Поки ж ми прямуємо до берега Дніпра. «Десь тут, — повідомляють наші дослідники, — був легендарний острів Перуна».

Таємниче місце

Здалеку в небі кружляє чайка. А річка, широка та велична, здається надзвичайно бурхливою й темною. Наші краєзнавці відмовляються від задуму нині перепливати на місцеві острови. Дослідники вже давно шукають так званий острів Перуна, на якому, за легендою, тривалий час існувало древнє святилище.

Та чи є цей острів насправді саме тут? Адже  його немає на старих мапах. От і острови Великий та Малий Махортет, що нині видніються навпроти села, утворилися після підіймання рівня Дніпра.

Нині шлях до Махортета від берега Воронівки чималий — понад 500 метрів. Тут вирують бурхливі потоки, й вода здається темною. Додає екстриму й річка Ворона, що трохи далі впадає в Дніпро й створює додаткові водні вири.

Тож переплисти до цих островів — доволі складно. Ще одна проблема — на місцевих берегах буквально рай для змій. Човен, який тільки пристає до берега, одразу оточують кілька вертких голівок гадюк.

Поруч Вороного є й відповідний острів — Гадючий. «На ньому можна зустріти полозів завдовжки до двох метрів!» — додає пан Ярослав.

Від цих розповідей аж холоне в грудях. Ловимо себе на думці: «Таки добре, що наша подорож не включає небезпечні мандри на острови!»

У світі легенд

Аби трохи зігрітися, швиденько розводимо багаття, й з висоти берега, милуючись величним пейзажем річки, із захопленням слухаємо оповіді, що більше схожі на казки. «А отут, трохи далі, був поріг Звонецький чи Звонець (це його слов’ян­ська назва). Він був великий: вода падала чотирма лавами — Плоскою, Чорною, Глухою та Кобилиною. Усе, що навпроти Звонця, то колишнє козацьке займище, що споконвіку славилося рибою, птаством та хутряним звіром. Ось такою стратегічно важливою для козаків була ця місцина. За часів Богдана Хмельни­ць­кого на цих землях навіть стояла спеціальна січова варта», — розповідає Олександр Ковіка.

А трохи нижче Звонця пролягала Товчинська забора (так називалися кам’яні гряди, що, на відміну від порогів, тяглися лише з якогось одного берега).

«От за цією заборою, з лівого боку, в Дніпро й нині впадає річка Ворона», — додає пан Ярослав.

«Чому має саме таку назву? Чи то воронів тут багато?» — запитуємо.

«Та ні. Не від них пішла назва! Через надзвичайно темний колір води — вона й у сонячну днину темного вороного кольору.»

«А що там на островах — Малому та Великому Махортетах? Які вони?»

«Між ними існує протока, якою можна вбрід пройти між островами. Дивну назву вони мають, дещо тюркську. Але що означає назва — ніхто не знає.

А острівці дуже зарослі деревами та кущами. Певна частина — загромаджена камінням, воно стирчить при березі у воді, є великі камені, що схожі на спини корів чи велетнів», — розповідають краєзнавці.

«Однак не радимо бувати на цьому острові перед святом Івана Купала. На каменях полюб­ляють сидіти русалки! Вони зводять з розуму хлопців, а дівчат лякають до смерті,» — попереджає Ярослав Пугач.

Та, почувши про русалок, наша зацікавленість тільки зростає, і ми домовляємося з краєзнавцями уже влітку таки побувати на Махортетах.

Цікаво, чи попаде русалка в об’єктив фотоапарата? Про це наші читачі довідаються першими.

Анфіса Букреєва,

фото автора