Конфлікт через спадщину... зі скрині?

Опубликовано: 23.10.2018

МОСКВА, 28 марта. /ТАСС/. Посол США в Молдавии Дерек Хоган позволил себе беззастенчиво и безапелляционно вмешаться в процесс формирования правящей коалиции по итогам парламентских выборов в республике. Об этом заявила в четверг на брифинге директор Департамента информации и печати МИД России Мария Захарова, смотрите на сайте https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane.


Сімейні війни через спадщину - поради юриста

"Распространенное на днях в Кишиневе так называемое открытое письмо Хогана к молдавским парламентариям - это документ поистине уникальный по своей прямолинейности, по своему цинизму, - отметила она. - Это уже даже не highly likely (с высокой степенью вероятности). Это открытый диктат Молдавии со стороны США. В нем [письме] прямо утверждается, что единственная верная дорога граждан этого государства к лучшей жизни - это "укрепление отношений с США и Европой", а все проблемы можно решить путем "возвращения к западным ценностям".

"Но и этого мало, - продолжила дипломат. - В обращении, которое, кстати говоря, больше похоже на инструктаж, подробно расписывается, как и какие внутренние реформы должны проводить молдавское государство и общество, как укреплять кибербезопасность и ужесточать контроль за иностранными компаниями, которые стремятся влиять на критически важную инфраструктуру, как диверсифицировать источники получения энергоносителей и так далее".

1. Надо выбирать девицу не моложе двадцати пяти лет, ибо очень молодые девицы почти всегда бывают ветрены, непостоянны и капризны.

2. Нужно искать у выбираемой невесты голубые глаза — такой цвет глаз означает тихую покорность мужу.

(Из дальнейшего текста следует, что чёрные глаза означают вспыльчивый и коварный характер, серые — склонность к щегольству и расточительству, карие — признак сплетницы, перейдите сюда https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane. — Примеч. ред. )

3. Дом можно брать за женою только в том случае, если она подпишет его на имя мужа, иначе она будет постоянно упрекать мужа, что он живет в ее доме, а при большой ссоре может случиться, что жена выгонит его совсем из дому.

4. Перину за женой нужно брать одну и никак не лебяжьего пуху, ибо таковая слишком нежит людей и делает слабыми к работе.

5. Чтобы узнать, насколько она пристрастна к удовольствиям, предложить ей различные прогулки, вечера, балы, театры, и если она откажется, то это явно доказывает её равнодушие к суете мирской.

6. Блондинки бывают почти всегда хорошего характера, то есть, тихи, скромны, любящи, нежны и благонравны.

7. Брюнетки пылки, страстны, капризны, но, несмотря на это, любят своих мужей до безумия.

8. Хитрость, пронырство, коварство, лисья злоба, лукавство, лживость, трусливость, вот явные и отличительные черты характера рыжих.

9. При выборе жены следует основательно узнать, есть ли в ней порок упрямства. Для этого надо ей предлагать различного рода вещи против её желания, и если она хладнокровно будет подчиняться вашему желанию, то это означает, что упрямства в ней нет.

10. Нужно обращать внимание, чтобы жена не особенно была склонна к нарядам и кокетству, ибо это порок и порок большой. Кокетливая жена имеет страсть к поклонникам и поэтому будет стараться, чтобы за ней ухаживали молодые франты. < . .. > Придёт, например, муж после работы домой и хочет говорить о всяких делах, но у жены сидят гости, преимущественно молодые люди с чёрненькими усиками. < . .. > Муж хмурится, но, не желая показаться грубым, идёт и садится с женой, где Виктор Николаевич, молодой шалопай, говорит разный вздор, а кокетливая жена умирает со смеха.

11. Нужно желать, чтобы жена была 1) послушна и тиха, 2) не капризна и трудолюбива, 3) чтобы любила своего мужа, 4) была бы рукодельница, 5) в хозяйстве имела бы толк и смышлёность, 6) умела бы хорошо воспитать своих детей.

https://leninka-ru.livejournal.com 

Унікальна тканина, з якої у минулих століттях шили весільне вбрання, – волинський серпанок – може не потрапити до списку ЮНЕСКО. Усе через обласних чиновників, які спочатку підтримували ініціативу отримати цей визнаний у світі «знак якості», а нині, схоже, передумали, переконує голова ГО «Центр дослідження і відродження Волині» Володимир Дзьобак. Тим часом зусиллями саме цієї громадської організації після тривалих досліджень вдалося реконструювати серпанкове полотно, технологія виготовлення якого вважалася втраченою уже понад 100 років.

– П’ять років тому виникла ідея дослідити цей артефакт і спробувати відтворити його. На таку думку наштовхнула краєзнавець Алла Українець. Вона сказала, що традиція серпанкового полотна втрачена. Ми почали вивчати це питання, шукали зразки в музеях України, приватних колекціях. Зрештою, після клопіткої роботи ткалям вдалося наблизитися до серпанку. Вони представили 93 зразки тканини. Щодо їх якості та відповідності ми радилися з експертами. В результаті у Радивилові в майстерні ручного ткацтва «Легенди Волині», яка є одним із проектів громадської організації, створили 10 костюмів із серпанкового полотна, у тому числі й чоловічий. До речі, автентичного аналогу йому немає, – розповідає Володимир Дзьобак.

Серпанковий одяг презентували у музеях України – у Рівному, Луцьку, В Києві у Музеї Івана Гончара, в музеї декоративно-прикладного мистецтва, в «Мистецькому Арсеналі». Зрештою, вирішили, що серпанок достойний того, щоб піднятися на вищий статус – міжнародний і стати надбанням України в переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Адже це знак якості, який визнає світ, та орієнтир для туристів із різних країн, який вказує, куди саме варто їхати і що побачити.

– У заявці ми вказали назву тканини «Волинський серпанок», бо є відомості про те, що у 16 столітті він побутував на території Південної Волині. Окрім того, хотілося б, щоб Рівненщина, як центр історичної Волині, отримала від цього зиск, – коментує Володимир Дзьобак. – Ми запропонували обласній владі підтримати ініціативу, аби волинський серпанок потрапив до переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, і отримали згоду. В результаті спільно подали заявку, заповнили облікову картку. До речі, на документах, які зараз перебувають у Мінкультури, є підпис і начальника обласного управління культури і туризму. Однак весною група людей із обласного профільного управління вирішила «долучитися» до проекту. Вони мають намір перейменувати «волинський» серпанок на «поліський» і зробити ставку на село Крупове Дубровицького району як на центр ткацтва. Наразі аби підготувати для цього підґрунтя, організовують наукову конференцію, перший день якої проводять саме в Круповому.

Водночас термін «поліський» доволі широкий і розмитий у територіальному плані. Адже є Київське Полісся, Чернігівське, Житомирське, а ще Білоруське, Російське. Тому в такому формулюванні складно вважати серпанок надбанням Рівненщини, пояснює Володимир Дзьобак. Є і ще одна проблема – щоб артефакт визнали спадщиною ЮНЕСКО, необхідно, аби він побутував на території, а не був лише експонатом. Тобто щоб серпанковий одяг досі ткали, носили, його можна було придбати як сувенір. Натомість у селі Крупове дійсно є автентичні зразки цієї унікальної тканини, однак зараз там її вже не виготовляють.

– Наразі у переліку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО від України є лише петриківський розпис. Аби він туди потрапив, це питання лобіювали на рівні Дніпропетровської області, а потому і на державному. На сьогодні в регіоні планують подавати на ЮНЕСКО ще й козацькі пісні Дніпропетровщини. А в нас замість підтримки, схоже, відбувається пересмикування ковдри. Один знайомий, коли почув про цю ситуацію, сказав, що це схоже на рейдерство, «віджимання» проекту, – резюмує Володимир Дзьобак. – Коли ми заповнювали картку на волинський серпанок, то планували, що у випадку позитивного рішення виграє не один район, а вся Рівненщина – Дубровицький район, бо там ткали серпанок в 19-20 століттях, Сарненський, бо там зберігаються артефакти, Рівне, бо в обласному краєзнавчому музеї є унікальні костюми з цієї тканини, а також Радивилів, бо там реконструюють серпанок. До речі, там також навчають ткацтву. Тож старовинну техніку можуть опанувати всі охочі.

Разом із тим якщо обласні чиновники Рівненщини таки відкличуть заявку на волинський серпанок, і громадська організація, яка зуміла реконструювати унікальну тканину, залишиться ніби й ні до чого, то Володимир Дзьобак звернеться за підтримкою до Волинської обласної влади. Можливо, там відтворений артефакт викличе більшу цікавість.

Натомість в управлінні культури і туризму Рівненської облдержадміністрації запевняють, що ніхто заявки щодо ЮНЕСКО відкликати не збирається, та й сам конфлікт – вигадка. А наукова конференція справді відбувається. Саме її учасники визначать, як саме називати тканину. І дарма, що заявка вже подана на «волинський» серпанок.

– Сьогодні і завтра відбуватиметься конференція «Проблеми збереження і популяризації національної традиції серпанкового ткацтва в сучасній Україні», де збираються провідні науковці. Вони й визначатимуть, називати серпанок волинським чи поліським. Тим часом мова тут іде про єдиний в Україні предковічний осередок ткацтва – у селі Круповому. Він є старовинним, а в Радивилові існує сучасний, – коментує заступник начальника управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації Світлана Хомяк. – Натомість жодного конфлікту відносно цього нема. Так, Володимир Дзьобак дійсно подавав заявку на те, щоб волинський серпанок потрапив до переліку ЮНЕСКО. А зараз Міністерство культури створює реєстр об’єктів нематеріальної спадщини. Пропозицій ми ще не подавали.

Разом із тим, у коментарі «Press-центру» начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Ярослав Мельник підтвердив, що була альтернативна заявка від майстринь із Крупового, але до кінця вона не підготовлена, тому підписів відповідальних осіб із Рівненської ОДА на ній немає.

– Подати таку заявку і отримати результат – довгий і тернистий шлях, – говорить начальник управління культури Рівненської обласної державної адміністрації Ярослав Мельник. – Але ніхто підготовані раніше документи, які нині у Мінкульті, не відкликав. Десь півроку тому «Центр дослідження і відродження Волині» подав заявку, але потім до мене звернулись майстрині із села Крупове і вони разом із обласним Центром народної творчості почали готувати нові документи, які десь «зависли». Я особисто казав Дзьобаку, що офіційних паперів щодо «Поліського серпанку» немає, інформує «Press-центр» .