Подвиг

Опубликовано: 23.10.2018

МОСКВА, 28 марта. /ТАСС/. Посол США в Молдавии Дерек Хоган позволил себе беззастенчиво и безапелляционно вмешаться в процесс формирования правящей коалиции по итогам парламентских выборов в республике. Об этом заявила в четверг на брифинге директор Департамента информации и печати МИД России Мария Захарова, смотрите на сайте https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane.


В танке. Три подвига советских танкистов. Часть 1: Подвиг экипажа Горобца

"Распространенное на днях в Кишиневе так называемое открытое письмо Хогана к молдавским парламентариям - это документ поистине уникальный по своей прямолинейности, по своему цинизму, - отметила она. - Это уже даже не highly likely (с высокой степенью вероятности). Это открытый диктат Молдавии со стороны США. В нем [письме] прямо утверждается, что единственная верная дорога граждан этого государства к лучшей жизни - это "укрепление отношений с США и Европой", а все проблемы можно решить путем "возвращения к западным ценностям".

"Но и этого мало, - продолжила дипломат. - В обращении, которое, кстати говоря, больше похоже на инструктаж, подробно расписывается, как и какие внутренние реформы должны проводить молдавское государство и общество, как укреплять кибербезопасность и ужесточать контроль за иностранными компаниями, которые стремятся влиять на критически важную инфраструктуру, как диверсифицировать источники получения энергоносителей и так далее".

1. Надо выбирать девицу не моложе двадцати пяти лет, ибо очень молодые девицы почти всегда бывают ветрены, непостоянны и капризны.

2. Нужно искать у выбираемой невесты голубые глаза — такой цвет глаз означает тихую покорность мужу.

(Из дальнейшего текста следует, что чёрные глаза означают вспыльчивый и коварный характер, серые — склонность к щегольству и расточительству, карие — признак сплетницы, перейдите сюда https://moldflowers.md/ru/buchete/buchete-comestibile/din-bomboane. — Примеч. ред. )

3. Дом можно брать за женою только в том случае, если она подпишет его на имя мужа, иначе она будет постоянно упрекать мужа, что он живет в ее доме, а при большой ссоре может случиться, что жена выгонит его совсем из дому.

4. Перину за женой нужно брать одну и никак не лебяжьего пуху, ибо таковая слишком нежит людей и делает слабыми к работе.

5. Чтобы узнать, насколько она пристрастна к удовольствиям, предложить ей различные прогулки, вечера, балы, театры, и если она откажется, то это явно доказывает её равнодушие к суете мирской.

6. Блондинки бывают почти всегда хорошего характера, то есть, тихи, скромны, любящи, нежны и благонравны.

7. Брюнетки пылки, страстны, капризны, но, несмотря на это, любят своих мужей до безумия.

8. Хитрость, пронырство, коварство, лисья злоба, лукавство, лживость, трусливость, вот явные и отличительные черты характера рыжих.

9. При выборе жены следует основательно узнать, есть ли в ней порок упрямства. Для этого надо ей предлагать различного рода вещи против её желания, и если она хладнокровно будет подчиняться вашему желанию, то это означает, что упрямства в ней нет.

10. Нужно обращать внимание, чтобы жена не особенно была склонна к нарядам и кокетству, ибо это порок и порок большой. Кокетливая жена имеет страсть к поклонникам и поэтому будет стараться, чтобы за ней ухаживали молодые франты. < . .. > Придёт, например, муж после работы домой и хочет говорить о всяких делах, но у жены сидят гости, преимущественно молодые люди с чёрненькими усиками. < . .. > Муж хмурится, но, не желая показаться грубым, идёт и садится с женой, где Виктор Николаевич, молодой шалопай, говорит разный вздор, а кокетливая жена умирает со смеха.

11. Нужно желать, чтобы жена была 1) послушна и тиха, 2) не капризна и трудолюбива, 3) чтобы любила своего мужа, 4) была бы рукодельница, 5) в хозяйстве имела бы толк и смышлёность, 6) умела бы хорошо воспитать своих детей.

https://leninka-ru.livejournal.com 

народного духу

22 червня 1941 гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз, розгорнувши наступ на фронті від Балтійського до Чорного моря за трьома напрямками - Ленінград , Москва , Київ - трьома групами армій: "Північ», «Центр», «Південь». За три тижні війни німецько-фашистські війська просунулися в глиб нашої території за всіма трьома напрямками на 300-600 км.

До Ленінграду рухалася група армій «Північ», перед якою гітлерівське командування поставило завдання блискавично взяти місто . Гітлер мав намір відсвяткувати перемогу в готелі «Асторія», на банкет в якій були вже віддруковані запрошення. У планах німецького командування взяття Ленінграда відводилося важливе місце: звідси відкривався прямий шлях на Москву, в тил нашим військам, які захищали столицю.

До групи армій «Північ» входила третину збройних сил фашистської Німеччини. Наші війська Північно-західного і Північного фронтів несли важкі втрати. У 22 дивізіях з особового складу і матеріальної частини вони становили понад 50%.

9 липня ми залишили Львів. Таким чином німецько-фашистські війська вийшли на далекі підступи до Ленінграда, і звідси, з рубежу річки Великої, почалося їх наступ. До цього часу війська групи «Північ» мали перевагу над радянськими частинами Північно-західного фронту: по піхоті - в 2.4, гарматах - в 4, мінометів - в 5.8, танках - в 1.2, літакам - 9.8 рази (дані Вікіпедія).

На підступах до Ленінграда почали зводити оборонні укріплення, загальна довжина яких склала 900 км. На їх спорудженні щоденно працювало 500 тисяч городян.

Важкі випробування лягли на плечі захисників Лузького оборонного рубежу, де разом з регулярними військами на смерть стояли першого і 2-а дивізії народного ополчення (а всього в місті було сформовано 10 таких дивізій) і курсанти 2-х військових ленінградських училищ. На Лузькому рубежі наступ фашистських військ було призупинено, що дозволило радянському командуванню виграти час, коли війська противника прорвалися до Гатчині і Колпіно, ополченці 1-ї дивізії з боями пройшли близько 100 км і вийшли на з'єднання з нашими частинами. З живих добровольців були сформовані 2 полки.

19 серпня фашистські війська оволоділи Новгородом , 29 серпня взяли Тосно, а 30 серпня вийшли до Неви. 8 вересня вони прорвалися через станцію Мга до Шліссельбург (Петрокрепость), завершивши тим самим оточення Ленінграда по суші. А наступного дня, 9 вересня, жорстокі бої, що тривали безперервно протягом 9 діб, зав'язались на підступах до Червоного селу. Над Ленінградом нависла смертельна небезпека. 12 вересня наші війська залишили Червоне село. У цей же день командувачем ленінградським фронтом був призначений генерал армії Г.К. Жуков. До 18 вересня ворога зупинили на рубежі Лигово - Пулково. До міста залишалося 506 км. Гітлерівська армія, що пройшла від кордону нашої країни до передмість Ленінграда 750 км, не змогла подолати останні кілометри. План блискавичної війни провалився. І тоді пішла директива начальника штабу військово-морських сил Німеччини від 29 вересня 1941 року: «Фюрер вирішив стерти місто Петербург з лиця землі. Після поразки Радянської Росії подальше існування цього найбільшого населеного пункту не представляє ніякого інтересу. У цій війні, яка ведеться за право на існування, ми не зацікавлені в збереженні хоча б частини населення ».

900 днів блокади . Бомбардування і обстріли. П'яте на рахунку зниження норми видачі хліб 20 листопада 1941 року: 250 г - робітникам, 125 г - службовцям, інвалідам, дітям. Голод і люті морози. У будинках ні світла, ні води, ні тепла. Близько 600 тисяч чоловік, померлих від голоду в першу половину 1942 року. І, не дивлячись ні на що, - діючі фабрики і заводи, які працювали для потреб фронту. Евакуація мешканців (500 тисяч) і доставка продовольства через Ладозьке озеро , по Дорозі життя. Костянтин Симонов згодом напише: «Найвищий подвиг народного духу був пов'язаний з найбільш трагічним періодом війни. І не будь він виявлений, цей героїзм, в сорок першому і сорок другому, ми б не увійшли до Берліна в сорок п'ятому ».

12 січня 1943 була розпочата операція по прориву блокади одночасно військами Ленінградського і Волховського фронтів на вузькому виступі між Шліссельбургом і Синявино. На сьому добу боїв 18 січня війська обох фронтів з'єдналися в районі робочих селищ № 1 і № 5. Через утворився коридор шириною 8-10 км протягом 17 діб були прокладені залізна і автомобільна дороги , що знаходилося під постійним обстрілом ворога. 6 лютого по залізниці з Челябінська до Ленінграда прибув перший наскрізний поїзд.

Але головна перемога попереду. 14 січня 1944 почалася наступальна операція з остаточного звільнення Ленінграда від блокади - з того боку, звідки фашисти не чекали, з «Оріенбаумского п'ятачка». 15 січня пішов зустрічний удар з району Пулкова. Так почався розгром фашистських військ. 27 січня 1944 в Ленінграді був даний салют на честь повного зняття блокади - 4 артилерійськими залпами з 324 знарядь.